Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) – спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй. У 1945 році на Конференції у м. Сан-Франциско було ухвалено рішення щодо створення міжнародної організації з питань охорони здоров’я. У 1946 році Міжнародна конференція охорони здоров’я, яка проходила у Нью-Йорку, схвалила Статут Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). День набуття чинності Статуту ВООЗ – 7 квітня 1948 р. - вважається Днем заснування цієї організації і щорічно відзначається як Всесвітній день здоров’я.
Членами ВООЗ є 194 країни. Україна – член ВООЗ з 1948 р. (3 квітня 1948 р. приєдналась до Статуту ВООЗ). З 1950 по 1991 р. – період неактивного членства України у цій організації. Поновила своє членство у 1992 р.
Генеральним директором ВООЗ є др. Тедрос Аданом Гебреєсус (Ефіопія). За результатами проведення 75-ї сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я (22 – 28 травня 2022 року, м. Женева) Т.Гебреєсус був переобраний Гендиректором ВООЗ на другий п’ятирічний термін.
Штаб-квартира організації розташована у Женеві.
Всесвітня асамблея охорони здоров'я - вищий керівний орган ВООЗ збирається на щорічні сесії, як правило, у травні у Женеві. Основними функціями Асамблеї є визначення загальних політичних напрямків діяльності Організації, схвалення бюджету, резолюцій та рішень, призначення Генерального директора тощо.
Виконавча рада - виконавчий орган ВООЗ - складається з 34 членів. Члени Ради обираються терміном на три роки. Україна входить до складу Виконавчої ради ВООЗ на рівні Міністра охорони здоров’я України Віктора Ляшка на період 2023-2026 рр. Основна сесія Ради, на якій узгоджується порядок денний майбутньої сесії ВАОЗ та приймаються резолюції для представлення на ВАОЗ, проводиться у січні, а інша, менш тривала сесія, - у травні, відразу ж після Асамблеї охорони здоров'я, для розгляду адміністративних питань.
Головною метою ВООЗ є сприяння забезпеченню охорони здоров’я населення у світі. ВООЗ координує міжнародне співробітництво з метою розвитку й удосконалення систем охорони здоров’я, розробку відповідних стандартів та рекомендацій, боротьби з пандеміями, неінфекційними захворюваннями, антимікробною резистентністю, підтримує країни у реагуванні на надзвичайні ситуації у сфері охорони здоров’я тощо.
Функції ВООЗ поділяються на дві категорії: нормативна діяльність (здійснюється переважно штаб-квартирою) та технічне співробітництво (здійснюється регіональними та країновими бюро).
З метою більш повного врахування регіональних пріоритетів у галузі охорони здоров’я та забезпечення більш тісного зв’язку з потребами національних систем охорони здоров’я головна діяльність ВООЗ здійснюється через її шість регіональних бюро та через представництва ВООЗ у країнах.
До Європейського регіону ВООЗ входять 53 країни, у т. ч. Україна. Європейське регіональне бюро (ЄРБ) ВООЗ розташоване у м.Копенгаген (Данія), очолюється Регіональним директором.
У жовтні 2024 р. Ханс Клюге (Бельгія) був переобраний на другий п’ятирічний термін Директора ЄРБ ВООЗ.
Співробітництво України з ВООЗ
Співробітництво України з ВООЗ здійснюється переважно через ЄРБ у відповідності до рамкових (2-річних) угод, що укладаються між Україною та ЄРБ. В угодах визначаються пріоритетні напрямки співробітництва, на які спрямовуються кошти, що виділяються з основного бюджету ВООЗ.
У Києві функціонує Бюро ВООЗ в Україні. З листопада 2018 р. Представником ВООЗ/Главою Бюро ВООЗ в нашій країні є Ярно Хабікт (Естонія).
26 травня 2022 р. 75-а сесія ВАОЗ схвалила ініційований Україною проєкт резолюції стосовно надзвичайної ситуації у сфері охорони здоров’я України, спричиненої агресією російської федерації (WHA75.11). Співавторами документа стала 51 держава (26 країн ЄС, США, Велика Британія, Канада, Австралія, Норвегія, Японія, Республіка Корея, низка країн Латинської Америки тощо).
14 вересня 2022 року під час таємного голосування на 72-й сесії Європейського регіонального комітету ВООЗ (ЄРК ВООЗ):
15 травня 2023 р. на вимогу 32 країн-членів Європейського регіону ВООЗ було скликано спеціальну сесію Європейського регіонального комітету (ЄРК) ВООЗ з метою прийняття рішення про закриття Європейського офісу ВООЗ з неінфекційних захворювань у москві та його перенесення до м. Копенгаген (Данія).
Незважаючи на всі спроби росії завадити схваленню відповідного рішення, голосування щодо закриття Європейського офісу ВООЗ з неінфекційних захворювань у москві та його перенесення до Копенгагену відбулося. Рішення було прийнято більшістю голосів країн-членів ЄРК ВООЗ (40 голосів – «за» 5 – «утрималися» (Узбекистан, Вірменія, Сербія, Казахстан, Угорщина), Туреччина була відсутня).
24 травня 2023 р. 76-а сесія ВАОЗ схвалила ініційоване Україною рішення «Надзвичайна ситуація у сфері охорони здоров’я України та країн, які розміщують та приймають біженців, спричинена російською агресією», ініційованого Україною та 44 співавторами (26 країн ЄС, США, Велика Британія, Канада, Австралія, Норвегія, Японія, Республіка Корея тощо).
Рішення продовжує дію минулорічної резолюції ВАОЗ, яка засуджує російську агресію, зокрема атаки на систему охорони здоров’я України, а також передбачає посилену допомогу Україні для подолання наслідків для сфери охорони здоров’я.
У тексті рішення також була збережена можливість застосування Статті 7 Статуту ВООЗ щодо позбавлення рф права голосу у ВАОЗ, а також зафіксовано рішення Європейського регіонального комітету ВООЗ стосовно перенесення Європейського офісу ВООЗ з неінфекційних захворювань з Москви до Копенгагена.
16 грудня 2023 р., відповідно до розпорядження КМУ 15 грудня 2023 р. №1143-р, відбулося підписання Дворічної угоди про співробітництво між Урядом України та ЄРБ ВООЗ на 2024 – 2025 рр.
22 лютого 2024 р. МОЗ України та ВООЗ опублікували Стратегію співпраці ВООЗ з Україною на 2024-2030 роки, у якій викладено зобов'язання Організації підтримувати Україну в її зусиллях з реформування системи охорони здоров'я, наголошується на необхідності інвестицій в інфраструктуру охорони здоров'я, розвитку кадрового потенціалу та впровадження реформ для приведення їх у відповідність до стандартів ЄС.
29 травня 2024 р. 77-а сесія ВАОЗ схвалила консенсусом ініційовану Україною та Королівством Нідерландів резолюцію «Зміцнення психічного здоров'я та психосоціальної підтримки до, під час і після збройних конфліктів, природних і техногенних катастроф, медичних та інших надзвичайних ситуацій» за співавторства 25 країн (Албанія, Вірменія, Канада, Чилі, Домініканська Республіка, Еквадор, Естонія, Фінляндія, Грузія, Гватемала, Ізраїль, Японія, Латвія, Ліван, Литва, Мексика, Молдова, Монако, Норвегія, Перу, Португалія, Словенія, Сьєрра-Леоне, Уругвай, Велика Британія).
Резолюція була внесена у розвиток ініціатив Першої леді України О.Зеленської щодо психічного здоров’я та психосоціальної підтримки з метою привернення міжнародної уваги до проблеми психічного здоров’я населення нашої держави в умовах триваючої російської агресії а також для підтвердження лідерства України у розробці глобальних стратегій реагування на виклики психічному здоров’ю під час надзвичайних ситуацій.
31 травня 2024 р. 77-а сесія ВАОЗ схвалила ініційоване Україною чергове рішення «Надзвичайна ситуація у сфері охорони здоров’я України та країн, які розміщують та приймають біженців, спричинена російською агресією», ініційоване Україною та 47 співавторами (27 країн ЄС, США, Велика Британія, Канада, Австралія, Норвегія, Японія, Республіка Корея, Ізраїль тощо).
Рішення продовжує дію резолюції WHA75.11, схвалену Асамблеєю у 2022 році, яка засуджує російську агресію і передбачає допомогу Україні для подолання наслідків для сфери охорони здоров’я.
У тексті підтверджується вимога до рф негайно припинити будь-які напади на об'єкти критичної інфраструктури України, включаючи лікарні та інші заклади охорони здоров'я, які призвели до руйнівних наслідків, у контексті обмеження доступу населення України до основних послуг, таких як охорона здоров'я, водопостачання, санітарія та енергетика.
Крім того, формулювання рішення забезпечують збереження можливості застосування Статті 7 Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щодо позбавлення рф права голосу у ВАОЗ.
Надважливим для української сторони положенням рішення стало схвалення заклику до поваги та захисту хворих і поранених відповідно до Женевських конвенцій 1949 року та міжнародного гуманітарного права, включаючи негайну та безумовну репатріацію всіх тяжкопоранених і тяжкохворих військовополонених, а також звільнення та репатріацію поранених і хворих цивільних осіб, які перебувають у полоні, що слід розглядати як додатковий політичний тиск на країну-агресора щодо повернення українців у російському полоні.