Конференція з роззброєння (КР) (розташована у м.Женева, Швейцарія) у своєму нинішньому форматі була заснована у 1978 р. згідно з положеннями Заключного документу Першої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН з роззброєння. Конференція підзвітна у своїй діяльності Генеральній Асамблеї ООН, фінансується за рахунок бюджету ООН та призначена для ведення переговорів з роззброєння та контролю над озброєннями на багатосторонній та консенсусній основі. КР вважається єдиним постійним переговорним органом світового співтовариства у цій галузі.

Кількість держав-членів КР – 65. Останній раз до членського складу КР у серпні 1999 р. було прийнято Еквадор, Ірландію, Казахстан, Малайзію та Туніс. Україна набула членства в червні 1996 року.

Головування на КР здійснюється на ротаційній основі між державами-членами; активна фаза головування охоплює 4 тижні сесійної роботи (6 головуючих протягом року). Останній раз Україна головувала на зазначеному форумі у 2019 р.

Порядок денний Конференції є незмінним протягом останніх 10 років і включає в себе питання:

1. Припинення гонки ядерних озброєнь та ядерне роззброєння;
2. Запобігання ядерній війні, включаючи усі пов’язані з цим питання;
3. Запобігання гонці озброєнь у космічному просторі;
4. Ефективні міжнародні угоди про гарантії державам, які не володіють ядерною зброєю, від застосування або загрози застосування ядерної зброї проти них;
5. Нові види зброї масового знищення та нові системи такої зброї; радіологічна зброя;
6. Всеохоплююча програма роззброєння;
7. Транспарентність в озброєннях;
8. Розгляд та прийняття річної доповіді Генеральній Асамблеї ООН.

 В рамках КР та її попередників (Комітет 18-ти, Конференція комітету з роззброєння) в різний час було розроблено та укладено низку важливих міжнародних угод:

• Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (1968 р.);
• Договір про заборону розміщення на дні морів та океанів і в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення (1972 р.);
• Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї і про її знищення (1972 р.);
• Конвенція про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1977 р.);
• Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення та застосування хімічної зброї та про її знищення (1992 р.);
• Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (1996 р.).

Водночас, понад двадцять років КР не може розпочати свою субстантивну діяльність у зв’язку з відсутністю консенсусу стосовно змісту щорічної Програми роботи, що є результатом розбіжностей у поглядах держав-членів стосовно пріоритетів роботи цього форуму, зокрема з питань укладення Договору про заборону виробництва матеріалів, що розщеплюються для ядерної зброї та інших вибухових пристроїв та його можливої сфери регулювання.

Незважаючи на триваючу неспроможність КР розпочати субстантивну роботу з вироблення міжнародних договорів у галузі контролю над озброєннями та роззброєння, платформа належним чином використовується представниками України, за підтримки делегацій демократичного табору, для регулярного привернення уваги міжнародної спільноти до підривних дій РФ та контрольованих нею терористичних угруповань, спрямованих проти України, планів Росії з ракетно-ядерної мілітаризації Криму, що негативно впливає на стан глобальної безпеки, в цілому, та режим нерозповсюдження, зокрема.

У цьому контексті, одним із пріоритетних завдань для України в роботі КР залишається розробка оновленого та посиленого багатостороннього юридично-зобов’язуючого документа про надання гарантій безпеки неядерним країнам, в т.ч. нашій державі, від застосування або загрози застосування ядерної зброї проти них, що обумовлюється, серед іншого, конкретним внеском України у справу роззброєння та нерозповсюдження зброї масового знищення - добровільним позбавленням свого, третього в світі за потужністю, ядерного арсеналу.