Конференція з роззброєння (КР) у своєму нинішньому форматі була заснована у 1978 році згідно з положеннями заключного документа Першої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН з роззброєння. Конференція підзвітна у своїй діяльності Генеральній Асамблеї ООН, фінансується за рахунок бюджету ООН та призначена для ведення переговорів з роззброєння та контролю над озброєннями на багатосторонній та консенсусній основі. КР вважається єдиним постійним переговорним органом світового співтовариства у цій галузі.

Кількість держав-членів КР – 65. Україна набула членства у вказаному форумі в червні 1996 року. Останній раз до членського складу КР у серпні 1999 року було прийнято Еквадор, Ірландію, Казахстан, Малайзію та Туніс.

У 2026 році головують Монголія, Марокко, Нідерланди, Нігерія, Норвегія, Пакистан. Головування на КР здійснюється на ротаційній основі між державами-членами; термін головування охоплює 4 тижні сесійної роботи (6 головуючих протягом року).

Порядок денний Конференції є незмінним протягом останніх 20 років і включає в себе питання:

- припинення гонки ядерних озброєнь та ядерне роззброєння;

- запобігання ядерній війні, включаючи усі пов’язані з цим питання;

- запобігання гонці озброєнь у космічному просторі;

- ефективні міжнародні угоди про гарантії державам, які не володіють ядерною зброєю, від застосування або загрози застосування ядерної зброї проти них;

- нові види зброї масового знищення та нові системи такої зброї; радіологічна зброя;

- всеохоплююча програма роззброєння;

- транспарентність в озброєннях;

- розгляд та прийняття річної доповіді Генеральній Асамблеї ООН.

У рамках КР та її попередників (Комітет 18-ти, Конференція комітету з роззброєння) в різний час було розроблено та укладено низку важливих міжнародних угод:

-    Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (1968 р.);

-    Договір про заборону розміщення на дні морів та океанів і в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення (1972 р.);

-    Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї і про її знищення (1972 р.);

-    Конвенція про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1977 р.);

-    Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення та застосування хімічної зброї та про її знищення (1992 р.);

-    Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (1996 р.).

Водночас, майже тридцять років КР не може розпочати свою субстантивну діяльність у зв’язку з відсутністю консенсусу стосовно змісту щорічної Програми роботи, що є результатом розбіжностей у поглядах держав-членів стосовно пріоритетів роботи цього форуму, зокрема з питань укладення Договору про заборону виробництва матеріалів, що розщеплюються для ядерної зброї та інших вибухових пристроїв (FMCT) та його можливої сфери регулювання.

Незважаючи на триваючу неспроможність КР розпочати субстантивну роботу з вироблення міжнародних договорів у галузі контролю над озброєннями та роззброєння, зазначена платформа належним чином використовується представниками України, за підтримки делегацій країн-партнерів, для засудження триваючої російської агресії проти нашої держави та дій країни-агресора, спрямованих на демонтаж європейської та світової безпекової архітектури.

Україна також регулярно розповсюджує у якості офіційних робочих документів КР спільні заяви із засудженням широкомасштабної російської збройної агресії проти нашої держави, порушення Росією своїх зобов’язань у сфері контролю над озброєннями та роззброєння, підриву засад міжнародного миру та безпеки. Також у виступах делегацій України на сесіях КР, серед іншого, засуджується агресія РФ проти України та її негативний вплив на глобальну безпекову архітектуру, зокрема й негативні наслідки для ядерної безпеки та гарантій безпеки.