Міжнародна організація з міграції (МОМ) є міжнародною міжурядовою організацією, заснованою під час конференції у м. Брюсселі 5 грудня 1951 року. Відповідно до Статуту МОМ, метою організації є координація міжнародної міграційної політики з боку держав та міжнародних організацій, створення форуму для обговорення актуальних питань у сфері міграції, а також надання державам технічної та консультативної допомоги задля реалізації конкретних проєктів у міграційній сфері.
У рамках Стратегії МОМ основними напрямами діяльності Організації є покращення управління міграцією та забезпечення належного захисту прав мігрантів, сприяння економічному та соціальному розвитку держав завдяки міграції, заохочення та подальший розвиток Міжнародного діалогу з питань міграції, а також навчання та надання підтримки державам у розробці національних програм у сфері боротьби з торгівлею людьми, особливо жінками і дітьми, відповідно до норм міжнародного права.
Штаб-квартира МОМ знаходиться у м. Женева (Швейцарія). Посаду Генерального директора МОМ з жовтня 2018 року обіймає Антоніу Віторіну (Португалія) терміном на п’ять років. Його попередником був Вільям Свінг (США). МОМ налічує 173 держави-члена та 9 держав-спостерігачів. Операційні витрати (донорські кошти) МОМ на реалізацію програм і проєктів у 2020 р. склали 1,9 млрд дол. США, а адміністративні витрати (внески країн) – 52,2 млн шв. франків.
Організація проходить комплексний процес впровадження реформ з метою всеохоплюючого задоволення потреб у сфері міграції, а також адаптації рамок внутрішнього управління вимогам сучасної, дієздатної організації. При цьому, приділяється значна увага збору та аналізу даних про ситуації переміщення осіб, а також налагоджується співпраця з іншими акторами, причетними до міграційної тематики.
Здійснюються кроки з подальшої реалізації Глобальної угоди про забезпечення безпечної, впорядкованої та законної міграції (схвалена більшістю держав-членів ООН у грудні 2018 р.), зокрема, у частині налагодження роботи Мережі ООН з питань міграції, координатором якої є МОМ.
Представництво Міжнародної організації з міграції в Україні (ПрМОМ) почало працювати в Києві у 1996 р., коли наша держава отримала статус країни-спостерігача при МОМ. У 2001 р. Україна звернулась із запитом про надання їй статусу країни-члена МОМ, і у 2002 р. Парламент України ратифікував Угоду про членство України в Організації.
На сьогодні структура МОМ в Україні складається з головного офісу в Києві та підрозділів і логістичних центрів у Сєверодонецьку, Краматорську, Донецьку, Луганську та Одесі. Вона налічує близько 400 співробітників та здійснює управління майже 30 проєктами загальною вартістю понад 65 млн. дол. США. ПрМОМ з 2020 р. очолює Ан Нгуєн (попередник – Томас Вайс).
В Україні ПрМОМ працює спільно з понад 50 партнерами-НУО, центральними та місцевими органами влади, а також громадськістю. ПрМОМ підписало меморандуми про взаєморозуміння з усіма міністерствами та службами, які опікуються питанням міграції в Україні, та уклало місцеві угоди про партнерство з 48 ураженими конфліктом громадами. ПрМОМ є членом Національної робочої групи з гуманітарних питань, Міжкластерної координаційної групи та членом кластерів ООН з питань житла та непродовольчої допомоги; захисту; води, санітарії та гігієни, а також інших координаційних технічних робочих груп.
Протягом двадцяти п’яти років діяльності в Україні МОМ надала (безпосередньо або через своїх партнерів по проектах) допомогу понад 700 тис. осіб – мігрантів (українців та представників інших національностей), потенційних мігрантів, постраждалих від торгівлі людьми, внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та представників інших уразливих груп.
МОМ за час діяльності в Україні долучилася до розробки більше 50-ти українських законодавчих актів, зокрема Концепції державної міграційної політики, Закону «Про прикордонний контроль» та Закону «Про протидію торгівлі людьми».
З початку російської агресії у 2014 р., ПрМОМ почало приділяти особливу увагу проблемам ВПО та інших категорій уражених конфліктом осіб та проводити роботу за напрямками:
працевлаштування, мікропідприємництво та самозайнятість ВПО та осіб, постраждалих від конфлікту;
- розвиток соціальної інфраструктури у зонах переселення та повернення, а також підтримка стабілізації громад, що зазнали наслідків конфлікту на Донбасі;
- грошова допомога ВПО;
- національна гаряча лінія для ВПО.
Крім того, ПрМОМ за фінансового сприяння ЄС запроваджено Національну систему моніторингу ситуації з ВПО, метою якої є підтримка Уряду України у збиранні та аналізі інформації щодо соціально-економічних характеристик ВПО та домогосподарств, що складаються з ВПО, а також викликів, з якими зіштовхуються ВПО.