50 років тому, 5 березня 1970 року, набув чинності Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Донині для переважної більшості держав цей документ є наріжним каменем режиму ядерного роззброєння і нерозповсюдження. Україна зробила безпрецедентний внесок у процес позбавлення світу від цієї смертоносної зброї, відмовившись від третього за потужністю ядерного арсеналу у світі і приєднавшись до ДНЯЗ у якості без’ядерної держави. Залишаючись надалі прихильними до режиму нерозповсюдження ядерної зброї, ми вимушені вчергове констатувати: Російська Федерація продовжує грубо порушувати гарантії безпеки, надані Україні у зв’язку з відмовою від ядерної зброї і закріплені в Будапештському меморандумі 1994 року. Російська збройна агресія проти України, яка триває вже сьомий рік, стала прикладом цинічного нехтування однією з ядерних країн діючим міжнародним інструментарієм у сфері ядерного роззброєння і нерозповсюдження. Негативний досвід України у практичному застосуванні отриманих гарантій безпеки ставить під загрозу перспективи глобального ядерного роззброєння, демонструючи низьку ефективність відповідних міжнародних механізмів. Позиція України залишається чіткою: необхідно неухильно дотримуватися основоположних вимог ДНЯЗ. Це єдиний шлях до кінцевої мети Договору — повної ліквідації ядерної зброї.