Усна презентація 23-ї доповіді УВКПЛ щодо стану у галузі прав людини в Україні, другої тематичної доповіді "Стан з правами людини в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)" та тематичної доповіді "Порушення прав людини, міжнародного гуманітарного права у контексті Іловайських подій у серпні 2014 року"

Виступ народного депутата України, Голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова

Женева, 25 вересня 2018 року

Пане Голово,

Пані Заступниця Верховного комісара,

Ми вдячні Заступниці Верховного комісара за її презентацію та оновлену інформацію.

Ми цінуємо напружену роботу Моніторингової місії в Україні, особливо з підготовки другої спеціальної тематичної «Доповіді про стан з правами людини в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» у відповідності з резолюцією 72/190 Генасамблеї ООН.

Визнаючи зусилля УВКПЛ ООН щодо моніторингу ситуації на відстані, ми, однак, продовжуємо наполягати і вимагати безпосереднього звітування з місця подій.

Всі доповіді, представлені сьогодні, ще раз доводять, що єдиною причиною катастрофічного погіршення ситуації з правами людини на неконтрольованих Урядом територіях України є російська агресія та окупація певних частин української території, численні порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права з боку окупаційної влади.

Крим залишається відкритою раною.

Особливо боляче бачити категоричну відмову держави-окупанта -Російської Федерації дотримуватися міжнародного гуманітарного права на окупованому півострові.

Найсумніше, буквально щодня, отримувати повідомлення про те, як кримські татари і далі страждають від поліцейських рейдів.

Тривожно дізнаватися, що наших співвітчизників регулярно переслідують через фальшиві звинувачення у тероризмі та правопорушеннях, пов'язаних з екстремізмом. При цьому в усіх судочинствах окупаційна влада не дотримується стандартів у галузі прав людини.

Все це – порушення норм і стандартів у галузі прав людини.
Це підтверджують друга тематична доповідь УВКПЛ щодо Криму, а також 23-тя щоквартальна доповідь. По всьому півострову відбуваються порушення основних свобод людини, в тому числі свободи мирних зібрань, висловлювання, об'єднань, релігії та свободи пересування. У Криму відсутні незалежні ЗМІ та вільна журналістика в цілому.

Особливо неприйнятним і прикрим є те, що, незважаючи на наказ Міжнародного Суду ООН від 19 квітня 2017 р., який був нещодавно знов підтверджений цим Судом, представницький орган кримськотатарського народу – Меджліс, залишається забороненим на півострові. Українцям, які проживають в АРК, відмовлено у праві отримувати освіту українською мовою.

Багатьом людям, так само як і мені, заборонено жити у себе вдома, на півострові. У той же час Російська Федерація займається переселенням на територію Криму власних громадян. Десятками, якщо не сотнями, тисяч.

Сьогодні повторюється трагедія кримськотатарського народу 1944 року.

Росія вперто ігнорує міжнародні організації, політичних лідерів, представників громадянського суспільства, які закликають  врятувати життя незаконно заарештованих у Криму громадян України, засуджених за надуманими звинуваченнями і утримуваних у російських в'язницях.

Олег Сенцов та Володимир Балух тримають голодування вже більше чотирьох місяців та півроку відповідно. Незважаючи на обіцянку, надану російським президентом, українська омбудсмен не змогла потрапити до українських громадян – політв'язнів російського режиму. Понад 70 мешканців Криму – кримських татар, українців, представників інших національностей – позбавлені волі. У в’язниці почасти кидають цілими сім’ями: батька і сина Дегерменжи, братів Абдуллаєвих та інших. 

Як кримчанин і свідок усіх цих порушень хотів би підкреслити, що інформація, яка міститься у доповідях, є лише верхівкою айсберга. Айсберга з пригнічень, терору, несправедливості.

Окупаційна влада цілком байдужа до людей в Криму, руйнує їх землі й природу. Півострів цікавить її лише як складова військового домінування в Чорноморському регіоні.

Пане Голово,

Інциденти на Донецькій фільтрувальній станції та двох водонасосних станціях на Донбасі є ще одним свідченням безвідповідальності та злочинної недбалості російських окупантів у ставленні до цивільного населення.

Збройні сили Російської Федерації, її інші військові формування та окупаційна російська адміністрація продовжують скоювати жахливі акти насильства проти мирних жителів, позбавляючи людей їх основного права – права на життя.

І за таких обставин Російська Федерація має намір провести так звані "позачергові вибори" для формування нелегітимних так званих представницьких органів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Це не що інше, як явне та навмисне порушення Росією зобов'язань як сторони Мінських домовленостей.

Доповідь про Іловайськ ще раз нагадала нам про жахливу трагедію на Донбасі в серпні 2014 року, коли російські військові цинічно розстріляли впритул оточені ними українські підрозділи під час їх виходу з оточення так званим "зеленим коридором", попри гарантії вищого російського командування, що українські військові можуть безпечно покинути цей коридор.

Це – очевидний військовий злочин.

Шановні делегати,

Я вже не вперше приїжджаю до Женеви для участі у черговому інтерактивному діалозі щодо ситуації з правами людини в Україні. На жаль, ця ситуація залишається незмінною, якщо не стає гіршою. Росія не хоче чути голос міжнародного співтовариства, навіть Міжнародного суду ООН.

У рік 70-річчя Конвенції про попередження злочину геноциду не можна дозволяти Російській Федерації, чиє керівництво має таку ностальгію за Радянським Союзом, повторювати злочини кривавого радянського диктатора Сталіна проти кримських татар та етнічних українців з метою "повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку" (стаття 2 Конвенції про геноцид).

Дякую вам.

 

Oral presentation of the 23^rd OHCHR report on the situation in Ukraine, the second thematic report “The situation in human rights in the temporarily occupied Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol (Ukraine)” and thematic report “Human rights violations and abuses and international humanitarian law violations committed in the context of the Ilovaisk events in August 2014”

Statement by People's Deputy of Ukraine, Chairman of the Mejlis of the Crimean Tatar People Mr. Refat A.CHUBAROV

Geneva, September 25, 2018

Mr. President,

Madam Deputy High Commissioner,

We thank the Deputy High Commissioner for her presentation and update.

We appreciate the hard work of the Monitoring Mission in Ukraine, especially in preparing the second dedicated thematic report on the situation of human rights in the temporarily occupied Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol (Ukraine) pursuant to UNGA Resolution 72/190.

Acknowledging the efforts of the UN OHCHR in distant monitoring of the situation, we, however, continue to insist on and call for the direct reporting from the ground.

All the reports presented today once again prove that the only reason for the catastrophic deterioration of the human rights situation in the non-government controlled areas of Ukraine is the Russian aggression and occupation of the respective parts of the Ukrainian territory, multiple violations of international human rights and humanitarian law by the occupation authorities.

Crimea remains an open wound.

It is particularly painful to see the categorical refusal of the Russian Federation, the Occupying Power, to adhere to the norms of the international humanitarian law on the occupied peninsula.

It is most distressing to receive, literally daily, news of how the Crimean Tatars continue to be selectively affected by police raids.

It is heart-breaking to learn that our compatriots are regularly prosecuted under false allegations of terrorism and extremism-related offences – all in proceedings falling extremely short of human rights standards.

The OHCHR report on Crimea as well as the 23^rd Quarterly report confirm just that. Widespread violations of fundamental freedoms, including freedoms of peaceful assembly, expression, association, religion and movement. There are neither independent mass media in Crimea, nor free journalism as a whole.

What is especially unacceptable, and offensive is that despite the April 2017 Order by the ICJ, which the Court recently reconfirmed, the Mejlis, representative body of the Crimean Tatar people, is still banned on the peninsula. The Ukrainians residing in Crimea are denied the right to have education in Ukrainian.

Many people, like me, are denied living at home, on the peninsula. At the same time, the Russian Federation transfers its own civilian population to live in Crimea. In tens, if not hunreds, of thousands.

The 1944 tragedy of Crimean Tatar people is repeating today.

Russia stubbornly ignores appeals of international organizations, political leaders, civil society to save the lives of Ukrainian citizens unlawfully arrested in Crimea, convicted under trumped-up charges and detained in Russian prisons.

Oleg Sentsov and Volodymyr Balukh have been on hunger strike more than four months and half a year respectively. Despite the promise given by the Russian president, the Ukrainian Ombudsperson was unable to get access to Ukrainian citizens – political prisoners of Russian regime.

More than 70 Crimeans – Crimean Tatars, Ukrainians, representatives of other nationalities – are deprived of liberty. Often entire families are taken to prison: father and son Degermenjy, brothers Abdullaiev and others.

As a Crimean and a witness of all these violations, let me stress - information contained in reports is just a tip of an iceberg. An iceberg of oppression, terror, injustice.

The occupation authorities totally disregard people living in Crimea, ruin their land and nature, being interested in peninsula only as a component of military dominance in the Black Sea region.

Mr. President,

The incidents at the Donetsk Filtration Station and two water pumping stations in Donbass are yet another evidence of a lack of responsibility and negligence towards the civilian population by the Russian occupants. 

Kremlin values neither human health and wellbeing, nor human life.

Armed forces and other military formations of the Russian Federation and occupational Russian administration in Donbas continue to perpetrate horrific acts against civilians, depriving people from their basic right – the right to life.

And in these circumstances the Russian Federation intends to hold so called “extraordinary elections” to form illegitimate so-called representative bodies in the temporarily occupied Donetsk and Luhansk regions. This is nothing else but a clear and deliberate violation of Russia’s commitments as a party to the Minsk agreements. 

The report on Ilovaisk reminded us once again about the terrible tragedy in Donbass in August 2014, when the Russian military cynically shot, at point-blank range, the encircled Ukrainian troops who were crossing the so-called “green corridor”, despite the assurances by Russia’s senior military commanders that Ukrainian units would be able to leave this corridor safely. This is clearly a war crime.

Distinguished delegates,

This is not my first visit to Geneva to take part in interactive dialogues on the human rights situation in Ukraine. Unfortunately, this situation remains unchanged if not worsened. Russia has turned a deaf ear to the international community, even the International Court of Justice. 

In the year of 70^th anniversary of the Convention on Genocide, the Russian Federation, whose leadership is so nostalgic for the Soviet Union, should not be allowed to repeat the crimes of Soviet bloody dictator Stalin against Crimean Tatars and ethnic Ukrainians with the aim to “destroy, in whole or in part, a national, ethnical, racial or religious group, as such” (Article 2 of the Genocide Convention).

I thank you.