Постійне представництво України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві

Київ 04:51

Всесвітня організація інтелектуальної власності

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) – міжнародна міжурядова організація, створена на основі Конвенції, ухваленої у 1967 році державами-членами Паризького союзу з охорони промислової власності, Бернського союзу з охорони творів літератури та мистецтва та інших спеціалізованих союзів. У 1974 році ВОІВ набула статусу спеціалізованої установи ООН. Її Секретаріат – Міжнародне бюро ВОІВ – розташовується у Женеві з 1974 року.

Метою діяльності цієї міжнародної організації є сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом забезпечення співробітництва між державами та дотримання положень багатосторонніх договорів, що регулюють правові та адміністративні аспекти інтелектуальної власності.

За активної участі країн-членів, ВОІВ здійснює діяльність, спрямовану на формування глобальної політики у сфері інтелектуальної власності, узгодження національних законів і процедур у цій сфері; надання послуг міжнародним заявникам щодо отримання прав на об’єкти промислової власності; обмін інформацією; надання технічної, організаційної та консультативної допомоги державам-членам ВОІВ; сприяння у розв’язанні спорів у сфері інтелектуальної власності між суб’єктами приватного права тощо.

Основними керівними органами Організації, відповідно до Конвенції ВОІВ є Генеральна Асамблея (членами якої є держави-члени ВОІВ, які також є членами Паризького та/або Бернського союзів), Конференція (членами якої є всі держави-члени ВОІВ) та Координаційний комітет. Генеральною Асамблеєю ВОІВ обирається Генеральний директор, який очолює її Міжнародне бюро.

У жовтні 2008 р. на посаду Генерального директора ВОІВ обрано Френсіса Гаррі (громадянина Австралії).

Україна, як держава-засновник ООН, стала членом ВОІВ у 1970 р. У 1992 р. Уряд України підтвердив продовження дії для нашої держави ряду основних міжнародних угод в сфері інтелектуальної власності і з того часу співробітництво з ВОІВ розвивається і розширюється. Україна бере активну участь у засіданнях всіх керівних органів ВОІВ, а також у діяльності її профільних Комітетів.

Україна є учасницею таких міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності, адміністративні функції щодо яких виконує ВОІВ:

Назва договору

Дата набрання чинності для України

Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності

26 квітня 1970 року

Паризька конвенція з охорони промислової власності

25 грудня 1991 року

Договір про патентну кооперацію

25 грудня 1991 року

Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків

25 грудня 1991 року

Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів

25 жовтня 1995 року

Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин

3 листопада 1995 року

Договір про закони щодо товарних знаків

1 серпня 1996 року

Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури

2 липня 1997 року

Найробський договір з охорони Олімпійського символу

20 грудня 1998 року

Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків

29 грудня 2000 року

Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків

29 грудня 2000 року

Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (1971 року)

18 лютого 2000 року

Договір ВОІВ про авторське право (1996 року)

6 березня 2002 року

Договір ВОІВ про виконання і фонограми (1996 року)

20 травня 2002 року

Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римська конвенція 1961 року)

12 червня 2002 року

Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків (Гаазький акт 1969 року та Женевський акт 1999 року)

28 серпня 2002 року

Договір про патентне право (2000 року)

28 квітня 2005 року

Локарнська угода про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків ( 1968 року)

7 липня 2009 року

Віденська угода про міжнародну класифікацію зображувальних елементів торговельних марок (1973 року)

29 липня 2009 року

Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (1971 року)

7 квітня 2010 року

Сінгапурський договір про право з торговельних марок (2006 року)

24 травня 2010 року

Участь України в деяких договорах та угодах ВОІВ (наприклад, Договір про патентну кооперацію, Мадридська угода та Протокол до неї) дає можливість забезпечити правову охорону відповідних результатів інтелектуальної діяльності в іноземних державах шляхом подання однієї заявки замість здійснення цієї процедури для кожної країни окремо. 

Для  інтенсифікації співпраці з ВОІВ у 2002 р. було укладено Угоду про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, та періодично укладаються двосторонні Програми співробітництва.  Метою згаданих угоди та програм є здійснення Україною та ВОІВ спільних заходів, спрямованих на розвиток законодавства нашої держави у сфері інтелектуальної власності, зміцнення технічної бази національного експертного органу, удосконалення практики правозастосування в Україні з метою попередження, виявлення і припинення правопорушень в сфері інтелектуальної власності, покращення системи захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні, сприяння науковим дослідженням, викладацькій діяльності, навчанню українських фахівців у сфері інтелектуальної власності, організації дистанційного навчання на курсах Всесвітньої Академії ВОІВ, обмінам навчальними матеріалами, науково-методичною документацією та періодичними виданнями, проведенню симпозіумів, конференцій, семінарів та інших навчальних програм тощо. 

У 2013 р. державами-членами ВОІВ було схвалено консенсусне рішення про надання національному органу України з питань інтелектуальної власності статусів Міжнародного пошукового органу та Органу міжнародної попередньої експертизи.

З метою запровадження в Україні інституту арбітражу та посередництва при розв'язанні суперечок у сфері інтелектуальної власності із залученням ВОІВ у 2018 р. підписано двосторонній Меморандум про взаєморозуміння та альтернативне вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності.